Патріотичне виховання молодших школярів

                                                             Патріотичне виховання - це  сфера                                                                            духовного життя, яка проникає в усе, що

                                                             пізнає, робить, до чого прагне, що  

                                                            любить і ненавидить людина, яка

                                                             формується

                                                                      (В. О. Сухомлинський)

     Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене. 

  Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє патріотичне виховання молодших школярів. Нормативним підгрунтям реалізації патріотичного виховання слугує орієнтовна  “ Програма патріотичного виховання дітей та учнівської     молоді ”:

    - любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;

-  любов, повага, доброзичливе ставлення до народу;

 - любов до родини, отчого дому;

 - любов до рідної мови, та усвідомлення,  мова є духовним багатством народу;

 - поважне ставлення до історії та культури власного народу;

- готовність до праці на користь рідної землі;

- дотримання та пропаганда здорового способу життя;

 - любов до природи, турбота про збереження її багатств.

      На практиці стараюся розв’язати такі практичні завдання: не лише передати учням певну суму знань, а навчити здобувати ці знання самостійно;

 - сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок;

- розширити коло спілкування дітей;

 - прищепити учням уміння користуватись дослідницькими прийомами.          

    Історичне джерело патріотизму – століттями й тисячоріччями закріплене існування держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав, патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.

      Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни, прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави, любов до рідного краю, дружба з іншими народами, тощо.   

   Школа має невичерпні можливості для здійснення патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою, унікальними традиціями, звичаями та обрядами.     Без  опори на українські народні звичаї, виховати справжнього українця не можливо. Тому їх збереження, збагачення і дотримання має доленосне значення як для нації в цілому, так і для кожного українця.[3,с. 227]

       У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним грунтом, на якому зростає національна свідомість. Засвоєння, зберігання і розвиток традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості.    У народі  побутує повір’я той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом.  Сім’я, родина, дім, рідна вулиця, природа навколо – це ті натуралістичні фактори, які дитина бачить, розуміє, за допомогою яких можна зацікавити дитину, спонукати її до дослідження нового, і які формують у неї почуття патріотизму. [c 6-44]

     Знання своєї сім'ї охоплює походження бать­ка й матері, їхнє соціальне становище, місце і роль у сімейній ієрархії; родинні зв'язки. З цією метою з учнями   починаємо збирати фото найстарших членів родини: прапрадідусів, прапрабабусь, прадідусів, прабабусь, дідусів, бабусь. Діти не лише приносять фотографії, але й вчаться розповідати про членів своїх родин (їх ім'я, по батькові, скільки років прожили, чим займалися). Ця робота цінна тим, що діти, вивчаю­чи свій родовід, проймаються вели­кою повагою і любов'ю до тих своїх далеких предків, яких навіть ніколи не бачили.

    Таким чином, вивчаючи народні тра­диції, діти починають цікавитися 

 іс­торичним минулим українського на­роду. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допома­гає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної актив­ності,  є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.

    Результативність усієї роботи сприяє тому, щоб у дітей:

 -  виникла зацікавленість у дослідженні історії рідного краю народних традицій, бажання їх берегти; пошукова активність трансформувалась у допитливість;

-  розвинулися здібності до генерування оригінальних ідей;

 -  з’явилось відчуття особистої значущості від залучення до різних видів роботи.

    У сучасній педагогіці активності набуває метод проектів як освітня технологія, метою якого є орієнтування учня актуалізацію власного життєвого досвіду і набуття на його основі нового. Цей метод набув широкої популярності та широкого впровадження завдяки таким аспектам :

- закономірний зв’язок між навчальними проблемами та практичним життєвим досвідом самих учнів;

- самостійна пізнавальна діяльність школяра;

- наявність індивідуалізації навчання;

- динамічність проблем навчання;

- висока емоційна активність;

- чітко організована структура роботи.

      Саме використання народних традицій, обрядів у навчанні, через цілеспрямованість і підпорядкованість цього навчання власним уподобанням молодших школярів – одна з важливих ідей сьогодення.

    Наводжу приклади завдань для молодших школярів :

1 клас Кожному учневі запам’ятати та записати імена своїх матусь, татків, бабусь, дідусів, прадідів. На основі зібраних відомостей виготовити альбом «Наш родовід».

2 клас Зібрати та описати народні приказки та прислів’я. Намалювати до них ілюстрації.

3 клас Вивчити самим та показати іншим учням народні ігри та розваги. Записати їх, проілюструвати.

4 клас Вивчити та підготувати театралізацію 2-3 народних пісень. Створити «Пісенник» з малюнками і текстами до пісень.

         Таку роботу слід продовжувати і в наступних класах, що сприятиме глибокому та свідомому засвоєнню народних звичаїв, вивченню та дотриманню обрядів, виховання національно свідомої особистості. Серед інтерактивних методів, що широко впроваджують у навчанні молодших школярів, є проведення брейн-рингів, КВК, конкурсів «Розумники та розумниці» тощо. Завдання слід будувати на матеріалі народних традицій, обрядів, звичаїв.      Наприклад:

-         що є символом дівочої краси (коса);

-         який птах перший прилітає з вирію і є благовісником весни(жайвір);

-         яку страву варили українці на знак примирення з ворогом(кашу);

-         що символізує кутя(обрядова страва Різдва Христового, символ поминання предків);

-         назвіть українські народні пісні, де згадуються рослини – символи українців;

-         назвіть народні повір’я або прикмети;

-         назвіть українські народні пісні, де згадуються улюблені народом птахи й тварини тощо.

    Як свідчить практика, використання в проектній діяльності учнів народних традицій є доцільною та цікавою для молодших школярів формою інтерактивного навчання. Адже вона розвиває інтелектуальні здібності, формує творчий підхід до проблеми, сприяє самовираженню та розвитку самостійності, стимулює пізнавальну активність молодших школярів, поглиблює знання та виховує повагу до українських традицій, формує патріотичні почуття у дітей.