Новітні технології. Технологія «Кластер»

Кожен викладач прагне зробити процес навчання яскравіше, веселіше і цікавіше. Адже незвичність ситуації змушує дітей краще запам'ятовувати інформацію. Відмінний спосіб домогтися бажаного - звернути свій погляд на кластер. Що це таке? У школі це прийом, яким користується вчитель у процесі уроку. Так називається графічний метод організації інформації, якої виділяються головні смислові одиниці, фіксуються у вигляді схеми з поясненням всіх зв'язків між ними. Освітній кластер – це зображення, яке сприяє систематизації та узагальнення навчального матеріалу. Він слугує наочною схемою-підмогою для учня.
Прийом «кластер» розвиває вміння формування власної думки на основі досвіду і спостережень. Крім того, він сприяє самоосвітньої діяльності учнів, вмінню працювати як в групі, так і самостійно, активізує навчальну діяльність. У хлопців є можливість вносити виправлення в готові схеми.

Кластер – що це таке? У школі це можливість для дітей проявити себе, показати, як вони бачать запропоновану проблему або тему. Це свобода творчості.

Кластер – що це таке в школі?

Розповімо про прийом більш докладно. Сам термін у перекладі означає «сузір'я» або «пучок». Кластером називається графічний прийом систематизації знань у вигляді «грона» або «пучка» взаємопов'язаних фактів.

Кластер як метод критичного мислення

На що орієнтована сучасна система освіти? На підвищення самостійності молодшого школяра. Критичне мислення – це педагогічна технологія, яка стимулює інтелектуальний розвиток учнів. Прийом «кластер» в початковій школі – це один з його методів.

Критичне мислення проходить три стадії: виклик, осмислення, рефлексія. Перший етап – стадія активізації. Відбувається залучення всіх учнів до процесу. Його мета – відтворення вже наявних знань по заданій темі, формування асоціативного ряду і постановка проблемних питань по темі. Фаза осмислення характеризується організацією роботи з інформацією. Це може бути читання матеріалу в підручнику, обдумування або аналіз наявних фактів. Рефлексія – це стадія, коли отримані знання переробляються в ході творчої діяльності, після чого робляться висновки.

Якщо поглянути на ці три стадії з точки зору традиційного уроку, то стає очевидним, що вони не є принципово новими для вчителів. Вони присутні в більшості випадків, тільки називаються трохи інакше. «Виклик» більш звичному для вчителя назві звучить як «актуалізація знань» або «введення в проблему». «Осмислення» - це не що інше, як «відкриття нового знання учнями». У свою чергу, «рефлексія» збігається з етапом закріплення нових знань і їх первинною перевіркою. У чому ж відмінність? Що принципово нового несе технологія складання кластеру» в початковій школі? Елемент незвичності і новизни полягає в методичних прийомах, орієнтована на створення умов вільного розвитку кожної особистості. Кожна стадія уроку передбачає використання своїх методичних прийомів. Їх існує досить багато: кластер, інсерт, синквейн, таблиця товстих і тонких питань, зигзаг, «шість капелюхів мислення», вірні і невірні твердження та інші. 

Технологія «кластер»: які достоїнства і результати застосування цього методу?

Які вміння формуються і розвиваються в процесі цієї роботи?

  Вміння формулювати запитання.

  Знаходити головне у великому обсязі навчального матеріалу.

  Встановлювати причинно-наслідкові та логічні зв'язки.

  Будувати умовиводи.

  Переходити від приватного до загального, сприймаючи проблему в загальному вигляді.

  Проводити аналогії.

  Порівнювати і аналізувати.

Застосування технології «кластер»: переваги

  Дозволяє охопити значно більший обсяг навчального матеріалу.

  Залучає всіх учнів у навчальний процес.

  Діяльність цікава дітям.

  Учні відкриті й активні, так як у них немає страху висловити неправильне судження.

  Організовує творчу діяльність, забезпечує політ фантазії.

У якій послідовності діяти, складаючи кластер?

Послідовність дій при складанні «грона» логічна й проста. Посередині класної дошки або чистого аркуша пишеться ключове слово або речення, що є головним у розкритті теми, ідеї. Далі навколо записуються інші слова чи пропозиції, які висловлюють факти, ідеї, образи, відповідні для обраної тематики. По мірі запису всі нові елементи з'єднуються прямою лінією з ключовим поняттям. Кожен «супутник», у свою чергу, теж має «супутників» - так встановлюються нові логічні зв'язки між поняттями.

На якому етапі уроку продуктивніше використовувати прийом кластера?

Кластер в початковій школі можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Він підійде і на стадіях виклику, осмислення і рефлексії, а також в якості базової стратегії проведення уроку.
При організації роботи з молодшими школярами необхідно враховувати їх вікові особливості. Пам'ятайте, що учитель на цих уроках є свого роду координатором роботи: спрямовує зусилля учнів у необхідне русло, зіштовхує різні судження, сприяє створенню умов, які будуть спонукати до самостійного прийняття рішень.

им гарний кластер? Що це таке в школі? Метод самостійної роботи учнів. Щоб цей прийом став технологічним, достатньо провести подібну роботу 2-3 рази. Учні з задоволенням складають кластери. Над питаннями, які не встигли розглянути на уроці, можна попрацювати вдома. Застосування методу «кластера» не обмежується тільки класно-урочної діяльністю молодших школярів.

Як застосовувати метод кластера на різних етапах уроку?

Етап виклику На цій стадії учні висловлюють і фіксують всі знання по темі, які у них є, а також всі асоціації і припущення. Тут кластер – стимулюючий компонент пізнавальної діяльності молодших школярів, які створює мотивацію до роздумів до початку вивчення нової теми. Етап осмислення На цій стадії прийом кластера дозволить структурувати навчальний матеріал, поліпшивши якість його засвоєння. Етап рефлексії Це стадія узагальнення отриманих знань і умінь, що допоможе систематизувати кластер. Приклади складання подібних схем, принаймні, деякі з них, представлені на сторінці. Метод гарний тим, що підійде для використання на будь-якому уроці і на всіх стадіях заняття, у вигляді його загальної стратегії. Так, на початку уроку учні фіксують всі знання, якими вони володіють. Далі по ходу заняття учні доповнюють схему новими даними. Бажано це робити іншим кольором. Прийом кластера сприяє розвитку вміння виділяти головне, припускати та складати прогнози, аналізувати і доповнювати.

Кластер: приклади в початковій школі. Як правильно оформити «гроно»?

Оформлення кластера залежить від того, яким способом учитель організував урок: наприклад, «гроно» може бути оформлена на дошці на окремих аркушах або навіть в зошитах учнів, по ходу виконання ними індивідуальних завдань. Складаючи кластер, краще всього використовувати різнокольорова крейда, ручки, олівці, маркери або фломастери. Це дозволить виділити ключові моменти і наочно відобразити загальну картину, спростити процес систематизації та класифікації інформації.

Як скласти кластер на уроці: поради та рекомендації

Складаючи «гроно», не бійтеся висловлювати всі свої думки, припущення, факти і фіксувати все, що приходить на рівні асоціацій. Адже в ході роботи все неправильне і неточне можна виправити або доповнити. Учні можуть дати волю уяві, фантазії та інтуїції, працюючи до тих пір, поки потік ідей не вичерпається. Не потрібно турбуватися і з-за наявності значної кількості смислових ланок на схемі. Кластер на тему, яка сама по собі велика, і повинен бути досить великим. Головне – знайти якомога більше логічних зв'язків між блоками. На етапі аналізу роботи систематизується і встане на свої місця.

Як застосовувати метод кластера на уроках?

Отже, кластер. Приклади в початковій школі можуть бути справді різноманітними: цей прийом може застосовуватися практично на кожному уроці при вивченні найрізноманітніших тем. Використовуючи цей метод, можна використовувати абсолютно будь-яку форму: колективну, індивідуальну або групову. Вона визначається поставленими цілями та завданнями уроку, можливостями вчителя та учнів. Припустимо перехід з однієї форми в іншу. Наприклад, на етапі виклику кожен учень працює в індивідуальному порядку: кожна дитина створює власний кластер в своєму зошиті. Коли починають надходити нові знання, вже під час загальної дискусії та обговорення, спираючись на персональні малюнки, можна скласти одну загальну графічну схему. Кластер можна використовувати як спосіб організації роботи під час уроку чи в якості домашньої роботи. Якщо ви задаєте учням скласти кластер будинку, то пам'ятайте про важливість наявності в учнів певного досвіду і навичок його складання.

Що дає застосування кластера в процесі навчання дітям?

Метод кластера сприяє розвитку системного мислення, здатності до творчої переробки матеріалу, вчить хлопців класифікувати і аналізувати не тільки факти з підручника, але і свої оціночні судження, розвиває навик розгляду відразу декількох позицій, вчить формулювати і висловлювати свою власну думку, яке вироблене на основі досвіду і спостережень.

Висновок

Урок з застосуванням технології кластера, або «грона», дає дітям можливість проявити себе, висловити свою думку, а також надає простір для творчості. В цілому нетрадиційні методи навчання, які активно використовуються в освітньому процесі, сприяють підвищенню мотивації учнів, дарують відчуття власної волі, формують обстановку взаємовигідного співробітництва.

Творчий підхід як передумова успішного формування особистості молодшого школяра

Реформування усіх сфер розвитку української держави значною мірою впливає на умови організації учбового процесу в сучасній школі. Це зумовлює принципово нові вимоги до діяльності вчителя та учня. „Учень – це не посудина,яку потрібно заповнити, учень – смолоскип, який треба запалити” (Стародавня мудрість).

Урок у початкових класах повинен бути насичений наочністю і практичною діяльністю над виучуваним:

Я слухаю – і я забуваю,

Я бачу – і я запам’ятовую,

Я роблю – і я розумію.

( Стародавня приказка)

Недосконалість методів і методичних прийомів часто стає причиною втрати доцільної збалансованості між теоретичним і практичним рівнем засвоєння навчального матеріалу. Часто буває так, що учні, непогано засвоївши теоретичний матеріал, так і не оволоділи основними вміннями і навичками. Потрібний творчий підхід для успішного формування особистості. Уроки в початкових класах дуже різноманітні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності. Визначаючи методику їх проведення, треба враховувати змістовні особливості різних предметів, розвиток 6 – 9 річних дітей тощо. Прагнучи до підвищення якості уроків, слід забезпечити ті передумови, які полегшать учителеві і учням спілкування і навчання, сприятимуть вибору доцільного методичного забезпечення, продуктивному використанню навчального часу, перетворять клас у справжню майстерню. Нове педагогічне мислення не тільки демократичне, гуманне, а й високопрофесійне. А професіонал має усвідомлювати, чому початкове навчання становить цілісну систему та яке це має значення для розв’язання практичних завдань. Чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов’язати змістовний, процесуальний, мотиваційний компоненти навчальної діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і розвиток молодшого школяра. Якщо до недавнього часу учень був об’єктом навчання, то тепер він – суб’єкт активного навчання.

Саме все нове, відшукане, переудосконалене зараз називають „педагогічною інновацією”, тобто – це процес створення, поширення і використання нових засобів для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому.

Ось тому, на своїх уроках я намагаюсь використати якомога більше тих новинок, що зацікавлять дітей. Для розвитку творчих здібностей школярів я:

Ø впроваджую у навчальну практику гуманістичний принцип організації освіти, згідно з яким в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями;

Ø застосовую диференційований підхід до учнів, впроваджую різноманітні форми самостійної та індивідуальної роботи;

Ø організовую дослідження об’єктів у їхньому взаємозвязку, що сприяє засвоєнню реальних фактів і розвиває вміння самостійно мислити;

Ø впроваджую активні методи навчання: семінари, диспути, експерименти, нестандартні форми перевірки домашніх завдань;

Ø застосовую різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-змагання, урок-КВК, урок-вікторина, урок-казка, урок-подорож, урок-свято тощо («Додавання та віднімання чисел у межах 10. Закріплення нумерації чисел у межах 10. Урок-казка.» Математика 1 клас) ;

Ø використовую прийом складання математичних казок ( Навчання грамоти. Урок-фантазія. «Закріплення знань про вивчені звуки та букви. Читання текстів».);

Ø застосовую різноманітний ігровий матеріал, казкові сюжети і  казкових героїв  

Ø  2. Розвязування простих та складених задач.» Урок подорож. Математика 2 клас);

Ø пошукові завдання, евристичні бесіди, самостійні роботи з елементами творчості;

Ø створюю роботу в парах, роботу в групах, індивідуальний добір завдань;

Ø забезпечую таку організацію навчання, яка передбачає залучення учнів до наукового пошуку і використання набутих знань на практиці;

Ø розвиваю фантазію, уяву, спонукаю до мрій.

Це створює атмосферу творчості, викликає в учнів бажання активно працювати, сприяє і підтримує розвиток пізнавальних інтересів школярів. На уроках діти не пасивні спостерігачі, а „дослідники”, „винахідники”, „мудрагелі”, „всезнайки”, „пізнайки” і „казкарі”. Підтримується доброзичливий мікроклімат, що є важливою умовою збереження здоров'я школярів.

Гуманізація відносин „учитель – учень”, задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці приводять до певної системи поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи. Працюючи в групі, учень має можливість більше розмовляти, висловлювати свою думку, сперечатись на задану тему. Мовчазні діти стають активними учасниками навчального процесу, хоч ніколи не брали участі в роботі цілого класу. Така невелика група перетворюється у малу учнівську спільноту, у якій всі співпрацюють.

Групова робота сприяє розвитку відповідальності та самостійності учнів. У невеликій групі важко „сховатися”. Маленькі групи допомагають учням з різними здібностями та вміннями досягти своєї мети. Це є крок до індивідуального навчання.

Отже, через групові форми виконання завдань у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва.

Щоб групова робота була ефективною, треба дотримуватись таких вимог:

Ø  правильно формувати групи;

Ø  ретельно обмірковувати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності;

Ø  розробляти пам’ятки, інструкції, які спрямовують групову навчальну діяльність;

Ø  вчити дітей співпрацювати під час виконання групових завдань;

Ø  регулювати міру допомоги вчителя групам у процесі їх роботи.

Цінним у роботі групи є те, що кожен учень має можливість вибрати різні ролі: експертів, що аналізують проблему; учасників,які шукають альтернативного розв’язання проблеми; мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами; співрозмовників, котрі вміють активно слухати, домовлятися; партнерів, що вчаться співпрацювати тощо.

Ця система дає позитивні результати: діти вміють мислити, комунікабельні, впевнені в собі, наполегливі. Відбувається збіг інтересів: чим більше я навчаю, тим більше навчаюсь сам. Простежуються слідуючі принципи дидактики: наступність, систематичність, міцність і глибина знань, активність навчання. Використання такої методики є успішним. В учнів підвищується техніка читання, формується пізнавальний інтерес, тренується пам’ять, розвивається мовлення, свідомість, зорове сприймання, увага, підвищується швидкість письма, самоконтроль тощо.

Запропоновані мною уроки – це надбання та поєднання різноманітних форм та методів роботи. Я завжди намагаюся зробити урок приємним, цікавим для учнів. Тоді діти ніколи не втратять цікавості до науки, будуть „тягнутись” до співробітництва. Ці форми та методи сприяють формуванню радості успіху – „могутньої сили, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтеся про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалась. Якщо її немає, то не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі”, - казав В. Сухомлинський.

А досягти цього можливо тільки в тісній співпраці вчителя і учнів, і, викладаючись на всі 100%.

„ Педагогічна майстерність учителя – високий результат учня”

Розвиток творчого потенціалу педагогічних працівників – одна з найактуальніших проблем, яка стоїть сьогодні перед освітою, оскільки для сучасної школи потрібні висококваліфіковані педагоги, які постійно шукають найефективніших шляхів та засобів навчання  і виховання, які володіють глибокими педагогічними знаннями, які здатні працювати в нових умовах.

Майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень його педагогічної діяльності, як комплекс рис особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності. До таких важливих рис належать :

-         гуманістична спрямованість діяльності вчителя;

-         професійна компетентність;

-         педагогічні здібності;

-         педагогічна техніка.

В оволодінні майстерністю можна визначити чотири рівні

      Елементарний рівень. Він полягає в тому, що у вчителя наявні лише окремі риси професіоналізму. Найчастіше – це оволодіння знаннями для виконання педагогічної дії, елементарні поняття про володіння предметом викладання.

       Базовий рівень. Учитель володіє основами педагогічної майстерності: стосунки з учнями та колегами розвиваються на позитивній основі, він добре засвоїв предмет викладання, методично правильно організовує навчально-виховний процес на уроці.

       Досконалий рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій учителя, їхньою високою якістю. Учитель самостійно планує та організовує свою діяльність на тривалий час, маючи головним завданням розвиток особистості  учнів.

        Творчий рівень. Характеризується ініціативністю й творчим підходом до організації професійної діяльності професійної діяльності. Сформовано індивідуальний стиль роботи з учнями.

       Існує кілька підходів до визначення педагогічної майстерності та їх складових. Найбільш вдалими, на мій погляд є :

      Педагогічна майстерність – це найкращий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних результатів.

       Основу ж педагогічної майстерності має становити педагогічна культура. Про що К.Ушинський сказав : „ У навчанні та вихованні все має ґрунтуватися на особистості педагога. Ніякі статути, ніякі програми, ніякий штучний організм... не може заступити  особистість... тільки характером можна формувати характер”

       Будь – яка культура, зокрема й педагогічна, ґрунтується на певних знаннях. Теоретичний рівень є необхідною умовою педагогічної майстерності. Практичний рівень виявляється в конкретному вмінні педагога проводити різноманітні навчально - виховні заходи, що визначається як педагогічна техніка. Це насамперед, комплекс різних навичок і вмінь, прийомів  і засобів, за допомогою яких учитель ефективно впливає на учнів.

     Особливе місце в педагогічній техніці посідає мова педагога, яка має бути докладною, чіткою, образною, конкретною і змістовною. Тобто педагог має спілкуватися так, щоб учні відчули в його словах і волю, і культуру, і особистість.

      І ще один важливий елемент педагогічної техніки – це вміння педагога управляти своїм технічним станом, емоціями, настроєм, і станом тих, кого навчає.

      Особистісні риси педагога накладають особливий відтінок на його діяльність, можуть підсилити ефект його роботи або звести нанівець усі його намагання.

      Які ж особистісні риси повинен мати педагог, щоб успішно займатися педагогічною діяльністю? Це насамперед :

-         педагогічні здібності ( внутрішнє натхнення, міцне бажання займатися педагогічною діяльністю)

-         педагогічна спрямованість ( захоплення педагогічною діяльністю та намагання досягти в ній істотних результатів, любов до дітей)

-         уміння педагогічно спілкуватися ( різноманітні форми психологічної взаємодії педагога з учнями як під час занять, так і поза ними)

-         педагогічна творчість ( джерело ініціативи, активності, натхнення ).

             Суть призначення сучасного вчителя – ошляхетнювати душі. Підтвердженням цієї думки є слова І. Драча :

 „ Немає жахливішої роботи, ніж учительська, нема виснажливішої роботи від учительської, де нерви паляться, мов хмиз сухий, де серце рветься.... Але нема щасливішої долі, коли людина з твоїх рук, учителю, іде у світ – на краплю світ людніє”.

   Основні риси, притаманні творчому вчителю

- сумлінне ставлення до своєї справи, ретельне виконання своїх обов’язків у будь – яких ситуаціях, за будь – яких умов;

- постійний пошук оптимального вирішення завдань, які потрібно виконати, пошук методичних знахідок;

- бажання та вміння досягати позитивних результатів;

розвиток фантазії, вміння бачити незвичайне навіть у звичайних ситуаціях;

- прагнення сформувати творчу особистість школяра;

- артистизм, уміння розвивати, стимулювати дитячу увагу;

- вміння створювати проблемно - пошукові ситуації, ситуації успіху;

- педагогічний такт;

- загальна культура особистості.

Допрофільне і профільне навчання - запорука успішного випускника

Одна з найскладніших проблем, яка постає перед учнем старшої школи – вибір майбутньої професії. Вирішення її є важливою як для юної особистості, так і для батьків та вчителів: адже від правильного вибору професії залежить успіх людини в житті, її самореалізація. Сьогодні змінилися завдання, які ставляться перед школою та вчителями. Традиційна модель освіти, яка була спрямована лише на передачу майбутньому спеціалісту необхідних знань, умінь і навичок, втратила свою перспективність, виникає необхідність зміни стратегічних, глобальних цілей освіти, перестановки акценту зі знань спеціаліста на його людські, особистісні якості, які постають водночас і як ціль, і як засіб  його підготовки до майбутньої професійної діяльності. 

       Профільне навчання в старшій школі — один із найважливіших компонентів модернізації загальної середньої освіти, спрямований на забезпечення індивідуальних потреб школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, для професійного самовизначення, успішної соціалізації, полегшення адаптації до самостійного життя, виховання відповідальності за прийняття рішень та на формування єдиної життєвої світоглядної, наукової, культурної та професійної компетентності учнів, що забезпечить їх подальше самовдосконалення та самореалізацію.

           Профільна школа передбачає практичну спрямованість освіти, подолання відірваності знань віл реального життя, посилення прикладного аспекту знань, необхідність вивчення предмета у тісному зв'язку з потребами практики, науки і техніки, тобто вміння учнів застосовувати знання на практиці.

На концептуальному рівні профільне навчання визначається як один зі шляхів забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Основними завданнями системи профільного навчання в  школі  є :

• створення умов   для навчання   старшокласників  відповідно  до  їх  професійного самовизначення ;
• організація  і   проведення    самостійної  експериментальної  пошукової роботи,   володіння  інтерактивними  інформаційно – комунікативними  технологіями ;
• робота  з обдарованими  дітьми;
• формування  психолого – комунікативної  компетенції, вміння  організовувати навчання   на основі  співпраці, створення  ситуації   успіху;
• участь учнів  в олімпіадах, конкурсах, МАН , турнірах;
• оволодіння  методикою  викладання  відповідно до профілю  навчання;
• необхідне  знання  вчителем  вікової психології;
• вдосконалення  змісту  освіти в профільних класах;
• здобуття якісної освіти, яка відповідає їх профілю.

Цьому сприяють успішно реалізовані у школі заходи щодо впровадження  профільного навчання.  А це:

-      моніторингові  дослідження  запитів  учнів щодо задоволення  освітніх  потреб;

-           організація просвітницької роботи  серед учнів  та  їхніх  батьків про  формування   мережі  профільних  класів;

-           проведення  профорієнтаційної  роботи  серед учнів  8–9  класів;

-           поповнення  та оновлення  банку  даних   через  інформаційно-ресурсний  термінал Центру зайнятості;

-           діагностика   професійної   підготовленості   вчителів   до роботи   у   профільних  класах  та  організація  методичної  роботи   для них;

-           забезпечення   психолого педагогічного   та  методичного   супроводу   учнів, батьків  та  педагогічних   працівників  щодо   впровадження     профільного   навчання;

-           поповнення  навчально-методичної   та  матеріальної  бази   навчальних   кабінетів  з предметів   поглибленого    вивчення  та  профільного   навчання;

-           забезпечення бібліотеки школи комплектами  наукової, довідкової, науково – популярної літератури та програмними засобами навчання;

-           вивчення нормативно-правової бази, законодавчих актів, інструктивно – методичних  рекомендацій  щодо профільного навчання  учнів;

-           організація  роботи  з Центром  зайнятості   діагностики  професійного спрямування  учнів,  розробці  пам’яток,  анкет щодо визначення   нахилів  та  потреб  учнів;

-            вивчення мотивів  вибору  школярами  майбутнього  профілю навчання, забезпечення  відстеження змін  у  освітніх запитах учнів через моніторинг  учнів 7  та 9 класів;

-           запровадження   предметів  поглибленого  вивчення,  ведення  курсів  за  вибором,   консультацій  та  факультативів, що забезпечують   поглиблення  предметів  майбутньої  профілізації;

-           організація  дотримання наступності між допрофільною підготовкою та  профільністю навчання;

здійснення  моніторингу  працевлаштування  випускників  та  вибору  їх  професій.

Удосконаленню навчально – виховного процесу  сприяє - впровадження освітніх технологій  а  саме :

-           проблемного розвивального навчання ;

-           інтерактивних, проектних  технологій;

-           технології дослідження;

-           новітніх  інформаційних  технологій 

   Профільне навчання спрямоване на формування єдиної життєвої, світоглядної, наукової, культурної та професійної компетентності учнів, що забезпечить їх подальше самовдосконалення та самореалізацію. Перша сходинка в самовизначенні дитини є допрофільна освіта. Для тестування молодших школярів ми використовуємо такий психологічний інструментарій:

Анкета: математичні здібності;

Анкета: здібності до природничих наук

; Анкета; лінгвістичні здібності;

Визначення самооцінки.

Показники здібностей молодших школярів дають змогу підібрати потрібні профілі, факультативи, спрямувати роботу за бажанням дітей та їхніх батьків. Тому в 2-4 класах ми ввели такі курси за вибором "Комп’ютерна грамота", "Сходинки до інформатики", "Математична логіка". Інтерес учнів і плани батьків рік у рік змінюються, як змінюється і поняття престижності професії в самому суспільстві. Не всі учні йдуть до ВНЗ навчатися за обраними профілями. Не всі можуть працевлаштуватися, здобувши професію. Тому перед нами постало завдання: дати дитині можливість визначити свої особисті профорієнтаційні потреби, а батькам замислитися про реальні можливості і здібності їхніх дітей. Для цього ми відбираємо й удосконалюємо методи анкетування, ведемо роботу з профорієнтації, вивчаємо успішність, темперамент дитини, поповнюємо матеріально – технічну базу школи, більше залучаємо батьків до освітянських проблем, підвищуємо інтерес до навчання. Зі свого особистого досвіду кожен із нас може сказати, що допрофільне навчання не обов’язково вплине на остаточний вибір учнями своєї професії. Однак допрофільне самовизначення учнів необхідне, бо це шлях до саморозвитку й самопізнання, до розвитку творчої самостійності. Учні повинні дати оцінку своїм здібностям, інтересам і схильностям.      

   Профільне навчання охоплює сукупність предметів: базові, профільні та курси за вибором. Засвоєння змісту освіти в школі має, по – перше, забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів, по – друге, підготовку до майбутньої професійної діяльності. Підготовка допрофільного визначення учнів відбувається в неперервному процесі профорієнтаційної роботи психолога, класних керівників, вчителів та батьків. Результати анкетування доводять, що особливий вплив на вибір учнем професії мають батьки. Тому з батьками проводиться систематична робота: Роз’яснювальні бесіди щодо законодавства України про мову та освіту; ознайомлення з навчальними планами і програмами; Вивчення освітньої мети, визначеної батьками для своїх дітей та шляхів її реалізації; Ознайомлення батьків з результатами діагностики профільних інтересів учнів. Беручи до уваги те, що профільна підготовка є відправною точкою професійного вибору, ми підтримуємо зв’язок із професійно – технічними та ВНЗ через вчителів та випускників школи.

    Кожен загальноосвітній заклад сьогодні має свої пріоритетні напрямки, відрізняється конкретними цілями і завданнями своєї діяльності, але головне, що об’єднує всі школи, – це усвідомлення необхідності своєї діяльності на засадах компетентнісно – орієнтованого підходу, бачення свого випускника як успішної людини, здатної в майбутньому застосовувати набуті технології життєтворчості й самореалізації. Тому нині необхідно готувати випускника школи не до роботи на конкретному робочому місці, а до галузевого ринку праці. Сучасне суспільство потребує професіоналів, чиє мислення не обмежене спеціальними знаннями, а має риси універсалізму, фундаментальності й духовно – моральну основу.

Шануємо бабусю. Володимир Коломієць "Сиве сонечко"

Шануємо бабусю. Володимир Коломієць «Сиве сонечко» Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Володимира Коломійця, віршем «Сиве сонечко»; удосконалювати навички правильного, свідомого, виразного, читання, розвивати образне сприймання навколишнього світу, словниковий запас, зв язне мовлення; виховувати любов і повагу до старших членів сім’ї. Обладнання: підручник, роздатковий матеріал, картки. Хід уроку I. Організаційний момент Психологічна настанова Попрацюймо колективно І уважно, і активно! Як годиться для порядку Все повторимо спочатку. II. Актуалізація опорних знань учнів. Перевірка домашнього завдання 1. Мозковий штурм. - Як називається вірш, що ми читали на уроці? - Про що в ньому говориться? - Що ви можете розповісти про підкову як символ щастя? - Як потрібно її розмістити, щоб вона приносила щастя? - Хто є автором вірша «На щастя»? 2. «Хто краще?» Конкурс на краще виразне читання Дмитра Павличка «На щастя». 3. Гра «Плутанка» — Складіть «плутанку» слів у прислів’я. • Найбільше щастя в житті – здоров’я. • З щастя та горя скувалася доля. • Щасливий скаче, нещасний плаче. • Справжнє щастя завжди попереду. • Щастя знає, кого шукає. IІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку — Послухайте вірш. Вареники Лада ліпить вареники — помага бабусі. Вареники-стуленики... Тістечко й на вусі! Лада ліпить вареники. Та так- бо вже щиро! Вареники-стуленики з вишнями, із сиром. Лада ліпить вареники, вся в борошні й тісті. Вареники-стуленики,— хто ж їх буде їсти? А їстимуть три подружки: кішка Мурка, курка Кокотушка, ну, а третя — свинка Хрюшка. Їстимуть і проситимуть: — Ще, Ладо, ще! — Який вірш за настроєм? — З яким почуттям автор пише про Ладу? — Автора цього вірша, ви дізнаєтеся, розкодувавши запис на дошці. 3,18,15,18,5,10,16,20 14,18,15,18,16,11,7,26,30 Володимир Коломієць На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з творчістю Володимира Коломійця. ІV. Cприймання й усвідомлення нового матеріалу 1. Слово вчителя. Володимир Родіонович Коломієць народився 2 листопада 1935 року в селі Вовчків Переяслав- Хмельницького району на Київщині в родині учителя. Закінчив Переяслав – Хмельницьку школу, Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка 2. Опрацювання біографічної довідки (с. 120) Гра «Бджілки». Самостійне напівголосне читання тексту учнями — У якій сім’ї народився Володимир Коломієць? — У якому віці поет склав свій перший вірш? — Які поетичні збірки для дітей видав поет? 3. Опрацювання вірша Володимира Коломійця «Сиве сонечко» 1) Гра «Передбачення». — Прочитайте назву вірша і спробуйте здогадатися, про що в ньому розповідатиметься. - Чи може бути сонечко сивим? Як ви думаєте, про кого буде йти мова на уроці? Який настрій створює сонечко? А кого можна порівняти із сонечком? Подумайте, який настрій ви отримаєте на уроці? А сьогодні тема нашого уроку: "Шануємо бабусю" вірш В.Коломійця «Сиве сонечко» 2) Робота з підручником Виразне читання вірша вчителем. — Чи сподобався вам вірш? — Які почуття він у вас викликав? — Кого поет назвав сивим сонечком? 3) Словникова робота. Читання слів уголос «луною» за вчителем, потім — напівголосно в парі одне одному Ночви уранці дітлахи лежанка ніжаться тупочеться клопочеться лежанці-простяганці зранку-ранечку потягусеньки Довідкове бюро Ночви — довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домаш-нього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін. Лежанка — низька піч у вигляді тапчана для лежання. Фізкультхвилинка 4) Читання вірша учнями в парі одне одному. 5) Аналіз змісту вірша з елементами вибіркового читання. ( Учні зачитують відповіді) - Де знаходяться діти? - Що вони роблять? - Чим у цей час займається бабуся? - Що раптом відчули діти? - Що вони вірішили робити? Характеристика головних героїв - Як почувають себе діти зранку? - Який у них настрій? Із чого це видно? - Якими справами у цей час займається бабуся? Що вона виконує? - Які риси характеру притаманні бабусі? - Як згодом змінилася поведінка дітлахів? - Як ти поводиш себе з бабусею? - На що автор звертає нашу увагу? - Яка головна думка вірша? 6. Робота над структурою вірша. - назвіть рими. 7. Конкурс на краще читання вірша VІ. Підсумок уроку Мікрофон - З чиєю творчістю ми познайомилися сьогодні на уроці? - Як називається вірш, що ми прочитали? - Про кого в ньому розповідається? - Опишіть бабусю. Яка вона? - Що ви можете сказати про дітей? - Як потрібно поводити себе з близькими людьми – мамою, татом, бабусею, дідусем? А тепер давайте кожен від свого серденька візьмемо вогник доброти і подаруємо бабусям. То який настрій ви отримали на уроці. VІІ. Домашнє завдання Виразно читати. Підготувати розповідь про бабусю. Намалювати портрет бабусі

Патріотичне виховання молодших школярів

                                                             Патріотичне виховання - це  сфера                                                                            духовного життя, яка проникає в усе, що

                                                             пізнає, робить, до чого прагне, що  

                                                            любить і ненавидить людина, яка

                                                             формується

                                                                      (В. О. Сухомлинський)

     Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене. 

  Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє патріотичне виховання молодших школярів. Нормативним підгрунтям реалізації патріотичного виховання слугує орієнтовна  “ Програма патріотичного виховання дітей та учнівської     молоді ”:

    - любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;

-  любов, повага, доброзичливе ставлення до народу;

 - любов до родини, отчого дому;

 - любов до рідної мови, та усвідомлення,  мова є духовним багатством народу;

 - поважне ставлення до історії та культури власного народу;

- готовність до праці на користь рідної землі;

- дотримання та пропаганда здорового способу життя;

 - любов до природи, турбота про збереження її багатств.

      На практиці стараюся розв’язати такі практичні завдання: не лише передати учням певну суму знань, а навчити здобувати ці знання самостійно;

 - сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок;

- розширити коло спілкування дітей;

 - прищепити учням уміння користуватись дослідницькими прийомами.          

    Історичне джерело патріотизму – століттями й тисячоріччями закріплене існування держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав, патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.

      Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни, прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави, любов до рідного краю, дружба з іншими народами, тощо.   

   Школа має невичерпні можливості для здійснення патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою, унікальними традиціями, звичаями та обрядами.     Без  опори на українські народні звичаї, виховати справжнього українця не можливо. Тому їх збереження, збагачення і дотримання має доленосне значення як для нації в цілому, так і для кожного українця.[3,с. 227]

       У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним грунтом, на якому зростає національна свідомість. Засвоєння, зберігання і розвиток традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості.    У народі  побутує повір’я той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом.  Сім’я, родина, дім, рідна вулиця, природа навколо – це ті натуралістичні фактори, які дитина бачить, розуміє, за допомогою яких можна зацікавити дитину, спонукати її до дослідження нового, і які формують у неї почуття патріотизму. [c 6-44]

     Знання своєї сім'ї охоплює походження бать­ка й матері, їхнє соціальне становище, місце і роль у сімейній ієрархії; родинні зв'язки. З цією метою з учнями   починаємо збирати фото найстарших членів родини: прапрадідусів, прапрабабусь, прадідусів, прабабусь, дідусів, бабусь. Діти не лише приносять фотографії, але й вчаться розповідати про членів своїх родин (їх ім'я, по батькові, скільки років прожили, чим займалися). Ця робота цінна тим, що діти, вивчаю­чи свій родовід, проймаються вели­кою повагою і любов'ю до тих своїх далеких предків, яких навіть ніколи не бачили.

    Таким чином, вивчаючи народні тра­диції, діти починають цікавитися 

 іс­торичним минулим українського на­роду. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допома­гає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної актив­ності,  є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.

    Результативність усієї роботи сприяє тому, щоб у дітей:

 -  виникла зацікавленість у дослідженні історії рідного краю народних традицій, бажання їх берегти; пошукова активність трансформувалась у допитливість;

-  розвинулися здібності до генерування оригінальних ідей;

 -  з’явилось відчуття особистої значущості від залучення до різних видів роботи.

    У сучасній педагогіці активності набуває метод проектів як освітня технологія, метою якого є орієнтування учня актуалізацію власного життєвого досвіду і набуття на його основі нового. Цей метод набув широкої популярності та широкого впровадження завдяки таким аспектам :

- закономірний зв’язок між навчальними проблемами та практичним життєвим досвідом самих учнів;

- самостійна пізнавальна діяльність школяра;

- наявність індивідуалізації навчання;

- динамічність проблем навчання;

- висока емоційна активність;

- чітко організована структура роботи.

      Саме використання народних традицій, обрядів у навчанні, через цілеспрямованість і підпорядкованість цього навчання власним уподобанням молодших школярів – одна з важливих ідей сьогодення.

    Наводжу приклади завдань для молодших школярів :

1 клас Кожному учневі запам’ятати та записати імена своїх матусь, татків, бабусь, дідусів, прадідів. На основі зібраних відомостей виготовити альбом «Наш родовід».

2 клас Зібрати та описати народні приказки та прислів’я. Намалювати до них ілюстрації.

3 клас Вивчити самим та показати іншим учням народні ігри та розваги. Записати їх, проілюструвати.

4 клас Вивчити та підготувати театралізацію 2-3 народних пісень. Створити «Пісенник» з малюнками і текстами до пісень.

         Таку роботу слід продовжувати і в наступних класах, що сприятиме глибокому та свідомому засвоєнню народних звичаїв, вивченню та дотриманню обрядів, виховання національно свідомої особистості. Серед інтерактивних методів, що широко впроваджують у навчанні молодших школярів, є проведення брейн-рингів, КВК, конкурсів «Розумники та розумниці» тощо. Завдання слід будувати на матеріалі народних традицій, обрядів, звичаїв.      Наприклад:

-         що є символом дівочої краси (коса);

-         який птах перший прилітає з вирію і є благовісником весни(жайвір);

-         яку страву варили українці на знак примирення з ворогом(кашу);

-         що символізує кутя(обрядова страва Різдва Христового, символ поминання предків);

-         назвіть українські народні пісні, де згадуються рослини – символи українців;

-         назвіть народні повір’я або прикмети;

-         назвіть українські народні пісні, де згадуються улюблені народом птахи й тварини тощо.

    Як свідчить практика, використання в проектній діяльності учнів народних традицій є доцільною та цікавою для молодших школярів формою інтерактивного навчання. Адже вона розвиває інтелектуальні здібності, формує творчий підхід до проблеми, сприяє самовираженню та розвитку самостійності, стимулює пізнавальну активність молодших школярів, поглиблює знання та виховує повагу до українських традицій, формує патріотичні почуття у дітей.